Ukrainika

"Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького Історія створення повісті Цитатна характеристика персонажів твору Невідомі слова із повісті "Кайдашева сім'я"

Критика поеми "Мойсей" Івана Франка Дмитро ПАВЛИЧКО (нар. 1929), поет, перекладач, літературознавець, політик: "Українська національна ідея завджи виступає на тлі нашої національної трагедії, наш національний ідеал, за Франком, має осягатися всіма змислами нашої історії, а наша держава нам потрібна насамперед для задля того, щоб зберегти й розвивати свою мовну й духовну самостійність як найголовнішу ознаку гідности саме в загальнолюдському розумінні. Одночасно наш національний ідеал Франко пов’язує з нашою майбутністю, з добрими часами, коли станемо впорівень з вільними народами, що означає набагато більше, ніж просто мати свою державу. До загальнолюдських прав та ідеалів може піднятися тільки визволений, визначний і розвинутий національно державний народ. Гомін свободи на блакитному Понті, карпатські Бескиди, що годяться бути поясом для української нації, вогенний лик народу-титана – це те, що буде завжди нас притягати, як закладений у наші гени франківський

Струг Праник Бодня Копистка Кадівб Ослін Дяк Паламар Стельмах Поруха Призьба Одвірок Причіпок Віхоть Сап'янці Дзиґлик Кибалка Парча Цабе Моругий Смушевий Шельвія Скромадить Жлукто Халяндра Крижа Фалда Шаплик Ринка Вій Настурція Шута Ярина Попадя Лемішка Копистка Межисітка Поліття Припіл Косовиця Грабовиця Ячмінь-рихоль Перевесло Подушне Катанка Хуха Присок Заставка Лотік Становий Причілок Бендерська чума Бантина Налигач Кулик Лата Кроква Десяцький Сіпака Сокотіти Огудиння Повивач Запаска Віскривий Дереза

Історичні відомості про написання твору "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького.

Уривки із твору Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", у яких описані образи повісті.

  Я залишу тишу в коридорі, Там, де наші сліди. Не залишу, лиш твої долоні, Вони в мої встигли врости. Я програю, знаю, усе рівно, Ти не хочеш далі йти. Розтинаєш шум авіаліній, Та від себе не утекти. Ти кажеш: "Облиш!" "Мене ти облиш!" Як же зумію я? О, як же зумію я? Прошу, обійми, Мене обійми. Усе ще твоя я! Заховаєш зброю, б'ють набої, Я вустами їх ловлю. Я на полі бою голий воїн, Та я все іще люблю. Більш не вірю, чуєш, гірше звіра Прагнеш крові без жалю. Безпорадне серце, овдовіле, Та я все іще люблю. Ти кажеш: "Облиш!" "Мене ти облиш!" Як же зумію я? О, як же зумію я? Прошу, обійми, Мене обійми. Усе ще твоя я! Ти кажеш: "Облиш!" "Мене ти облиш!" Як же зумію я? О, як же зумію я? Прошу, обійми, Мене обійми. Усе ще твоя я!

  З казки ти прийшла, бо в твоїх очах місяць тане. Я тебе стрічав, я тебе вінчав на кохання. Чарівні світи залишила ти, та ночами... Так шумлять вітри, так спішать сюди розлучальні. Ти тільки знай! Знай, одведу біду, - Куди б тебе вітри не занесли, кохана. Чарівні світи залишила ти у коханні. Є шляхи сюди, приведуть сюди... Ти зачекай-но... Ти тільки знай! Знай, одведу біду, - Куди б тебе вітри не занесли, кохана. Мене чекай, чекай і я прийду, - Де б не була, ти не була... Ти не була, кохана... Слова: Микола Мозговий, музика: Микола Мозговий.