Критика поеми "Мойсей" Івана Франка

Критика поеми "Мойсей" Івана Франка

Дмитро ПАВЛИЧКО (нар. 1929), поет, перекладач, літературознавець, політик: "Українська національна ідея завджи виступає на тлі нашої національної трагедії, наш національний ідеал, за Франком, має осягатися всіма змислами нашої історії, а наша держава нам потрібна насамперед для задля того, щоб зберегти й розвивати свою мовну й духовну самостійність як найголовнішу ознаку гідности саме в загальнолюдському розумінні. Одночасно наш національний ідеал Франко пов’язує з нашою майбутністю, з добрими часами, коли станемо впорівень з вільними народами, що означає набагато більше, ніж просто мати свою державу. До загальнолюдських прав та ідеалів може піднятися тільки визволений, визначний і розвинутий національно державний народ. Гомін свободи на блакитному Понті, карпатські Бескиди, що годяться бути поясом для української нації, вогенний лик народу-титана – це те, що буде завжди нас притягати, як закладений у наші гени франківський порив до ідеалу. Це наше устрімління вперед, здається мені, найдосконаліше висловив Франко у поетичному вступі до “Мойсея”". 

Микола ЄВШАН (Федюшка; 1889-1919), літературний критик, культуролог: "“Мойсей” – се артистична креація, на яку поет перелляв свої найіндивідуальніші мрії та задумчиву тугу задушевну, перелляв свої погляди та думки, – себе цілого; се неначе инше тіло й стрій з тою самою душею, – се креація, яку можна крок за кроком прослідити у цілій творчості самого поета, та показати її розвиток від ембріону до тої повноти, яку маємо в поемі. Наконець, “Мойсей” Франка, – слово до народу, очевидно, до українського народу. Се спів, се гимн у честь його могутнього духа, се критика, слово поради, крик обурення, се доказ його любови, розуміння його болю і нещасть, се пророкування його долі, – се туга за величним днем його воскресіння!"

Гавриїл КОСТЕЛЬНИК (1886-1948), церковно-громадський діяч, письменник: "У цілому “Мойсею” знаходимо безнастанне, а різнолінійне ламання. Войовничий раціоналізм, атеїзм та убогий матеріялізм Франка ніде так страшно не помстився на авторові, як саме в “Мойсею”. Раціоналізм Франка – наче той черв деревину – сточив “Мойсея” так, що він тріскає, ломиться від першого подуву вітру".

Юрій ШЕРЕХ (Шевельов, 1908-2002), мовознавець, літературознавець, публіцист : Переплетення і взаємопроймання особистого, суспільного і філософського аспектів робить “Мойсея” одним із верхогір’їв української літератури. У композиції “Мойсей” – як вибагливий у своїй симетрії близькосхідний килим. Яке багатство ниток в утоці, і як продумано виводиться то та то инша нитка на поверхню саме тоді, коли треба!.. “Мойсей” – не тільки твір, написаний гарячим серцем і проникливим розумом. З мистецько-фахового погляду це першорядної якости будова, зведена з тривкого матеріялу рукою досвідченого і сумлінного муляра, де кожна цеглина припасована майстерно до иншої, де нема шпарин і кривини, будова, що простоїть сторіччя. 

Андрій СКОЦЬ (нар. 1927), літературознавець: "Поема “Мойсей” є ніби повноводним морем, до якого сходяться великі ріки та малі струмочки Франкової творчости. Вона увібрала в себе філософські роздуми поета над закономірностями історії народних рухів, творчий неспокій і хвилювання українського письменника за майбутнє свого народу. До “Мойсея” І. Франко йшов передусім через Біблію, через свої наукові студії над Святим Письмом. Ішов як поет і філософ через філософські роздуми над проблемами народного поступу і проводиря, вождя і народу, пророка і маси, особи і громади. Йшов через історію українського народу в її трагічних і героїчних звершеннях. До “Мойсея” І. Франка п р и й ш о в зі святою вірою в непогасну зорю рідного народу, з вірою “в силу духа і в день воскресний” народного повстання, з вірою в українську державність. 

Микола НЕВРЛИЙ (нар. 1916), літературознавець, критик, бібліограф: "З філософського погляду Франків “Мойсей” – твір ідеалістичного спрямування, виразно національно-універсальний. Вершиною національного аспекту є, безумовно, його патріотичний пафос і виразна державницька концепція. Одначе філософська концепція “Мойсея” не виявляється лише в її національному аспекті, у згаданій вище державницькій концепції, хоч і є вона тут головною. Люди великої душі й енциклопедитчних знань – а Франко до таких, безумовно, належить – страждали не тільки долею власного народу, але й долею всього прогресу. Переростаючи національні рамки й бачачи тернисті шляхи людства, постійну боротьбу слабких і сильних, поневолених із поневолювачами, вони завжди страждали болями слабких і поневолених. Ці страждання, а разом із ними й надії на краще майбутнє – і був вияв їхнього гуманізму. В “Мойсеєві” дух українського генія досяг найвищого лету. Віковічна боротьба добра і зла, правди й брехні, розуму й чуття, взаємовідносини одиниці й маси і, нарешті – концепція власної національної держави і високохудожнє, наскрізь оригінальне осмислення тернистих шляхів історії людства – ось той багатющий комплекс думок і почувань, що їх долучив І. Франко до свого “Мойсея”. Попри “біблійну” генезу, цей твір вріс корінням у долю українського народу, зачерпнувши при цьому й страждальну долю свого геніяльного творця. Цим самим Франків “Мойсей” є твором виразно національним, але одночасно – багатством вселюдських ідей і мотивів – є він також твором універсальним, і як такий належить до найглибших філософських творів світової літератури". 

Олександер БІЛЕЦЬКИЙ (1884-1961), літературознавець: "“Мойсей” – це, так би мовити, конденсація духовної енергії народу, його кращих прагнень, а разом із тим сумнівів і вагань. Старанно дотримуючи місцевого колориту, вивчивши біблійні перекази, Франко створив символ широкого значення. Його поема – це підсумок його власного життя та діяльности, його, так би мовити, Exegi monumentum, заповіт українському народові".