Ukrainika

  «МИКОЛА ДЖЕРЯ» Повість Присвячується М. В. Лисенкові І Дія відбувається на Васильківщині коло річки Раставиці в селі Вербівці у родині Петра Джері. Його молодому сину Миколі вже пора одружуватись, тому його мати Маруся Джериха ніяк не нахвалить свого одинака перед іншими молодицями. Ті радять оженити сина з Варкою — дочкою одного вербівського багатиря. Однак Миколі сподобалась незнайома дівчина, що брала неподалік нього воду. Її краса полонила юного Джерю. Увечері, коли молодь повиходила на вулицю, Микола почув, що в Кавунів з’явилась нова наймичка. Він здогадався, що мова йшла про вподобану ним дівчину. Проте того вечора вона так і не вийшла до вулиці. Наступного дня він зустрів її, коли йшов на працювати панський лан. Микола взнав, що її звали Нимидорою. Хлопець став жати коло неї. У розмові, довірившись Джері, дівчина розказала, що сама родом зі Скрипчинців, батьки повмирали, а її виховував дядько з лютою дядиною, від якої натерпілася всякого лиха. Підрісши, Нимидора працюва

  Я помолюсь за кожну душу, За кожний крок, який не зрушив. I болю вічне відчуття За кожне вкрадене життя, Що забрала у нас війна. Я помолюсь за кожну мати Дітей, що довелось ховати, Віддати рідних назавжди, Віддати дім та мрії всі Цій ненажерливій війні. Не бійся, я поруч з тобою. Закрию від куль я собою. У боротьбі темряви й світла Мечем буде моя молитва. Не бійся, я поруч з тобою. Закрию від куль я собою У боротьбі темряви й світла Щитом стане моя молитва! Я помолюсь за нашу землю, Що витримала стільки болю, За кожну жінку у вікна, За страх бабусі й дідуся, За тих, кого взяла війна. Я помолюсь за перемогу Добра над злом, прошу я Бога, Щоб знов країна зацвіла, Щоб я тебе обійняла, Щоб ця закінчилась війна! Не бійся, я поруч з тобою. Закрию від куль я собою. У боротьбі темряви й світла Мечем буде моя молитва! Не бійся, я поруч з тобою. Закрию від куль я собою. У боротьбі темряви й світла Щитом буде моя молитва! Не бійся, я поруч з тобою. Закрию від куль я рукою. У боротьбі темряви й с

Іван Нечуй-Левицький  «Запорожці»  (скорочено) Дія відбувається над Дніпром, коло села Старий Кодак.  Оповідання розпочинається зі знайомства з Карпом Летючим, молодим лоцманом, потомком славних запорожців, який, попри свою молодість, був вправним керманичем човна. Він знав всі пороги на Дніпрі, легко переводив байдаки й плоти через них. Одного разу приплив великий байдак багатого купця, який попросив перевести його судно через пороги. Лоцманський отаман послав із ним Карпа Летючого як одного з найкращих керманичів. Перед відходом отаман Іван Музика пообіцяв Карпові віддати за нього свою доньку Олесю, коли той повернеться. Легко оминувши Кодацький, Звонецький, Сурський, Лохманський пороги, Карпо був щасливий. Однак попереду стояв Дід (Ненаситець). Байдак уже був спрямований на хід і летів, як стріла, однак вітер дмухнув збоку судна і велика сила знесла його вбік. Вода вхопила байдак і розбила його. Карпо прокинувся і побачив, що він лежить на скелі. Усе здавалося сном. Два чоловіки, як

  «Афонський пройдисвіт» Оповідання  (Короткий зміст) І Ця історія сталася навесні, після Великодня, в одному з київських монастирів.  Грек Христофор Хрисанфович Копронідос, що затесався до гурту священників, був справжнім пройдисвітом. Він дурив селян, продаючи їм ніби священні камінці, образи, хрестики і воду. Тепер аферисту забажалося «більшої риби» — його зацікавили київські благочестиві отці, що служили при монастирях чорноризцями, — Палладій, Ісакій, Єремія та Тарасій. Розпитавши про ченців у їхніх келійників, Христофор вирішує «закинути мережі» на отця Палладія. ІІ Завітавши до Палладія з дарами в монастир, Копронідос умудрився побувати в монашій келії. Його запросив сам священнослужитель, адже дорогий гість пообіцяв зробити вартісну пожертву на храм. У той час до Палладія зайшли отці Ісакій і Єремія, тихі і смирні за своєю натурою. Згодом у двері вривається невгамовний Тарасій. За обідом ченці скаржаться Копронідосу, що сучасні прихожани стали дуже скупими. Копронідос, знаючи п

Why, my words, aren’t you cold steel, tempered metal, Striking off sparks in the thick of the battle? Why not a sword so relentless and keen That all our foes’ heads would be cut off clean?   You, my true words, I have tested for action, Ready to draw and demand satisfaction; Though, with the drawing, my heart’s blood will flow — And the blade miss the black hearts of the for.   I’ll hone an edge on my blade so brilliant! With talent and skill make a weapon resilient. Then on the wall I shall mount it up high, Pleasing to others but making me sigh.   My words, you’re all that I have for a weapon. One must live, and not both of us die in oblivion! Others will use you far better, my words — Killing the foe with my glittering sword.   It will be my sword to sever all shackles, Through tyrants’ strongholds, its lightning will crackle. And other swords will join in its brave song — Free speech will then to those new times belong.   Strong-willed avengers will pick up my sabre And race into

Повість «Дві московки» переносить читача в старе покріпачене село Момоти, задавлене злиднями, безземеллям і солдатчиною.  До старої Варки Хомихи повертається син, якого давно забрали в москалі на військову службу. Наступного дня молодий хлопець йде на свято до церкви, де зустрічає двох подруг — Ганну і Марину. Обидві дівчини закохуються у Василя й проводять із ним вечір на вулиці. Хлопець вражений красою двох дівчат, але його душа вже належить білявій Ганні.  Після другої пречистої Василь засилає старостів до Ганни Тихонівни. Марина заздрить, бо теж кохає Василя.  Водночас про Марину у селі ходив поговір про її неблагочестивість. Тому дівчина вирішує одружитися з першим, хто їй це запропонує, на зло всім людям. Тому відразу погодилась вийти за вже не молодого москаля. Молодиця страждає від тяжкого життя з нелюбом. Тому загадує йому ходити на роботу за 10 верст, щоб якомога рідше його бачити. За два роки по весіллю молоде подружжя народило сина Івася, зажило звичайним селянським життям.

1 розділ Четверо - Данило Лановий, Богдан Майстренко, Галка і її страус Футбол - лежали біля моря. Усім було нудно. Знічев'я друзі навіть почали сваритися. Аж тут їм назустріч до пірсу з моря мчав катер. 2 розділ З катера "Мангуст" вийшов чоловік у кашкеті і завів розмову з дітьми: розповів про катер і запропонував прогулятися морем на ньому. Першим на катер ступив птах. Водночас "Мангуст" рвонув від пірсу на повній швидкості, за ним у воду бухнувсь і Богдан, що тримав трос від катера в руках. 3 розділ Богдан, опинившись далеко від берега, боровся з хвилями, однак різкий розворот катера вирвав із рук хлопця мотузку. Майстренко вимушений був повертатися: поплив назад кролем. Данько запропонував звернутися до міліції. Та скоро катер знову з'явився на обрії. З нього вистрибнув викрадений страус і летів по воді, немов його щось несло. Однак на пірс птах перестрибнути боявся. Богдан знайшов вихід: він замахнувся на Галку і почав смикати її за коси. Бажаючи захист

Климко - сирота. Він мешкає у бараці з дядьком Кирилом, машиністом паровоза. Однак з початком війни хлопчик залишається зовсім сам. Барак біля станції, у якому мешкав Климко, згорів від ворожих бомб, тому хлопчик вимушений облаштуватися в шахтній ваговій кімнаті. Разом з ним мешкає його друг Зульфат і вчителька Наталія Миколаївна з немовлям Олею.  Щоб вижити в голодні воєнні часи, Климко вирішує піти по сіль у місто Слов'янськ. Йому допомагає місцевий аптекар дід Бочонок, який дає гроші та сухарі в дорогу. На своєму шляху малолітній Климко пізнає чимало бід: холод, голод, облави поліцаїв і жорстокість людей, вимушених виживати в страшних умовах війни та окупації. Однак трапляються хлопчику і добрі люди: швець на базарі Слов'янська, тітка Марина, які допомагають йому, не жадаючи відплати. Повертаючись додому, несучи в руках молоко для Олі та сіль, Климко мріє, як зустріне Наталію Миколаївну, Зульфата. Однак у висілку в хлопця влучає патрон із автоматної черги,  і з клунку тонень

Три повісті — «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» пов'язані між собою. Вони мов продовжують одна одну, відтворюючи початок Другої світової війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи. Обкладинка: Тютюнник Григір. Климко. Повість. Малюнки Василя Євдокименка. Видавництво дитячої літератури "Веселка", 1976 рік, 92 с. Повість «Климко» була опублікована у 1976 році. За цей твір та повість «Вогник далеко в степу» у лютому 1980 року Григору Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки. В основі твору «Климко» — враження від походу дитини тяжкими дорогами війни. У «Климкові» описано часи окупації сходу України німецькими нацистами й італійськими фашистами. Тоді й відбувається небезпечний похід школяра по сіль, його голодування. Цей факт є автобіографічним: Григір Тютюнник теж два тижні зазнавав поневірянь, коли йшов додому на Полтавщину з Донбасу від дядька. Однак у творі немає точного відтворення подій із життя письменника. Герой повісті «Климко» йде в Слов'я

  Стеля нічних зірок, OK, Вона, як із сторінки Vogue, OK, Дикий секс під інді-рок, OK. І до неба тільки крок, OK, OK. Меседж Whatsapp Запалить iPhone, Байдуже, верхній Іст-Сайд Або спальний район... І до біса цей хайп! Допоки світ спить, Вони Боні і Клайд, Вони Ненсі і Сід. Стеля нічних зірок, OK, Вона, як із сторінки Vogue, OK, Дикий секс під інді-рок, OK. І до неба тільки крок, OK, OK.  Стеля нічних зірок, OK, Вона, як із сторінки Vogue, OK, Дикий секс під інді-рок, OK. І до неба тільки крок, OK, OK. Maybe sex, maybe rock. Maybe sex, maybe rock. Maybe sex, maybe rock. Maybe sex, maybe rock. Maybe sex, maybe rock. Таймінг ночі перевалив за екватор, Вiн надиктовує адресу в меню навiгатора; Ïм би — у iнше мiсто, бiльше нiчого не треба. Її втомлені очі кольору синього неба. Сонний Макдрайв, холодна кола в меню і мілкшейк, Годину тому їм було спекотнiше, нiж на Сейшелах, Білий каршерiнг. Наче у всьому світі існують вони лише... Стеля нічних зірок, OK, Вона, як із сторінки Vogue, OK, Дикий

Короткий сюжет  повісті "Захар Беркут" Захар Беркут скорочено І розділ  повісті "Захар Беркут" скорочено Авторський вступ про минувшину, яка була набагато цікавішою, ніж теперішність: "Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині!" Люди сприймають історію лише як казку, однак поет "оживляє давніх людей", щоб той, хто чистий серцем, зберіг пам'ять у ці, "культурні" часи. Весна 1241 року в тухольських горах. Новий місцевий боярин Тугар Вовк, отримавши в дар місцеві землі від князя Данила (Галицького), улаштував лови в місцевому лісі. Разом із батьком та громадою на полювання йде Тугарова донька Мирослава, хоч її відмовляв навіть батько. За провідника Вовк бере Максима Беркута, сина тухольського бесідника (той, хто виступає на зборах) Захара. Молодик допомагає мисливцям у дорозі й задивляється на красу Мирослави. Дійшовши до лігва ведмедя, який був головною здобиччю, Тугар убиває його. Усі радіють і вихваляються, поверт

Ідейно-тематичний аналіз твору «Захар Беркут » Автор: Іван Франко. Назва твору:  «Захар Беркут» (1882, Львів). Підзаголовок:   «Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті». Історія написання: написано з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівською газетою «Зоря», та в 1883 році вперше видано у ній. Літературний рід: епос. Жанр: історична повість. Стиль: реалізм + романтизм. Епіграф:   «Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой...» (О. Пушкін) - із твору «Руслан і Людмила». Твір мав у виданнях різних років дві передмови. ➤ Передмова 1882 р. до повісті «Захар Беркут ».   Іван Франко дає зрозуміти, що художній твір - це не точний переказ історичних подій. Автор пише, що "історик оперує аргументами і логічними висновками" , а "повістяр мусить оперувати живими людьми, особами" . Історична праця, на думку письменника, "має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в при

Короткий зміст поеми "Мойсей" Івана Франка Читати "Мойсей" скорочено Пролог  У пролозі автор звертається до українського народу. Він ставить запитання, які пробуджують у читача бажання боротися за вільну державу, націю. Його поема - "скромний дар" українцям. 1. Зневіра Ізраїля "Сорок літ проблукавши, Мойсей, По арабській пустині, Наблизився з народом своїм О межу к Палестині". Описано бідний побут євреїв у пустелі. Не скаржиться тільки  "дрібна дітвора по степу Дивні іграшки зводить: То воює, мурує міста, То городи городить". Діти - надія на світле майбутнє їзраїльтян. 2. Мойсей втратив вплив. "Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Все, що мав у житті, він віддав Для одної ідеї, І горів, і яснів, і страждав, І трудився для неї". "І не слухає вже його слів Молоде покоління". "Серед них - Аврон і Датан, нові