Перейти до основного вмісту

Текст пісні "Облиш" LOBODA — Українські пісні

 

Я залишу тишу в коридорі,
Там, де наші сліди.
Не залишу, лиш твої долоні,
Вони в мої встигли врости.
Я програю, знаю, усе рівно,
Ти не хочеш далі йти.
Розтинаєш шум авіаліній,
Та від себе не утекти.

Ти кажеш: "Облиш!"
"Мене ти облиш!"
Як же зумію я?
О, як же зумію я?
Прошу, обійми,
Мене обійми.
Усе ще твоя я!

Заховаєш зброю, б'ють набої,
Я вустами їх ловлю.
Я на полі бою голий воїн,
Та я все іще люблю.
Більш не вірю, чуєш, гірше звіра
Прагнеш крові без жалю.
Безпорадне серце, овдовіле,
Та я все іще люблю.

Ти кажеш: "Облиш!"
"Мене ти облиш!"
Як же зумію я?
О, як же зумію я?
Прошу, обійми,
Мене обійми.
Усе ще твоя я!

Ти кажеш: "Облиш!"
"Мене ти облиш!"
Як же зумію я?
О, як же зумію я?
Прошу, обійми,
Мене обійми.
Усе ще твоя я!

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитатна характеристика персонажів повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького

Уривки із твору Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", у яких описані образи повісті.

Стислий переказ твору "Климко" Григора Тютюнника - Климко скорочено - Короткий зміст повісті "Климко" Григора Тютюнника

Климко - сирота. Він мешкає у бараці з дядьком Кирилом, машиністом паровоза. Однак з початком війни хлопчик залишається зовсім сам. Барак біля станції, у якому мешкав Климко, згорів від ворожих бомб, тому хлопчик вимушений облаштуватися в шахтній ваговій кімнаті. Разом з ним мешкає його друг Зульфат і вчителька Наталія Миколаївна з немовлям Олею.  Щоб вижити в голодні воєнні часи, Климко вирішує піти по сіль у місто Слов'янськ. Йому допомагає місцевий аптекар дід Бочонок, який дає гроші та сухарі в дорогу. На своєму шляху малолітній Климко пізнає чимало бід: холод, голод, облави поліцаїв і жорстокість людей, вимушених виживати в страшних умовах війни та окупації. Однак трапляються хлопчику і добрі люди: швець на базарі Слов'янська, тітка Марина, які допомагають йому, не жадаючи відплати. Повертаючись додому, несучи в руках молоко для Олі та сіль, Климко мріє, як зустріне Наталію Миколаївну, Зульфата. Однак у висілку в хлопця влучає патрон із автоматної черги,  і з клунку тонен...

Короткий зміст повісті "Дві московки" Івана Нечуя-Левицького

Повість «Дві московки» переносить читача в старе покріпачене село Момоти, задавлене злиднями, безземеллям і солдатчиною.  До старої Варки Хомихи повертається син, якого давно забрали в москалі на військову службу. Наступного дня молодий хлопець йде на свято до церкви, де зустрічає двох подруг — Ганну і Марину. Обидві дівчини закохуються у Василя й проводять із ним вечір на вулиці. Хлопець вражений красою двох дівчат, але його душа вже належить білявій Ганні.  Після другої пречистої Василь засилає старостів до Ганни Тихонівни. Марина заздрить, бо теж кохає Василя.  Водночас про Марину у селі ходив поговір про її неблагочестивість. Тому дівчина вирішує одружитися з першим, хто їй це запропонує, на зло всім людям. Тому відразу погодилась вийти за вже не молодого москаля. Молодиця страждає від тяжкого життя з нелюбом. Тому загадує йому ходити на роботу за 10 верст, щоб якомога рідше його бачити. За два роки по весіллю молоде подружжя народило сина Івася, зажило звичайним селя...