Перейти до основного вмісту

Цитати з роману «Чорна рада. Хроніка 1663 року» Пантелеймона Куліша

Михайло Максимович про «Чорну раду» писав: «Труду г. Кулиша малороссийская литература обязана первым историческим романом, за что и да будет ему навсегда подобающая честь в истории малороссийской литературы!»
У творі зображено Україну після Богдана Хмельницького - добу Руїни, зокрема події 1663 року в місті Ніжин.
У творі дві сюжетні лінії: соціально-політична, пов'язана з боротьбою за гетьманську булаву між Якимом Сомком та Іваном Брюховецьким (Чорна рада), і особистісна, що розкривається в любовному чотирикутнику "Петро Шраменко - Леся Череванівна - Яким Сомко - Кирило Тур".



***
Погано було за ляхів, та вже ж і наші гуляють не в свою голову!

***
Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.

*** 
Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля.

***
Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає.

***
Уже коли рвати, то рви, не дьоргавши!

***
Мало чого не буває, що п'яний співає!

***
Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві.

***
Путнього не скажеш, прилипнувши до баби.

***
... нерівними на світ нарождаємось, а рівними вмираємо!

***
... усяке багатство, усяка слава - усе воно суєта суєт; і шабля, й булава з бунчуком, і горностайова кирея поляжуть колись поруч із мертвими кістками.

***
Колико-то гробів, а всі ж то тії люде жили на світі, і всі пішли на суд перед бога! Скоро й ми підем, де батьки і діди наші.

***
... уже пора нам знати, що нема там добра, де нема правди.

***
Перевелись тепер лицарі в Січі: зерно висіялось за війну, а в кошу осталась сама полова.

***
... тільки в Січі і вміють жить по-людськи.

***
Адам був чоловік не нашого брата, та й той спіткнувсь на Єву!

***
Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче.

***
Щоб нашим ворогам було тяжко!

***
А дівочому серцю що і молоденька краса, що і козацька слава, коли до неї козак не горнеться?

***
Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і вродиться.

***
Лучче мені проміняти шаблю на веретено, аніж напасти вдвох на одного!

***
... в нас над усе - честь і слава, військова справа, щоб і сама себе на сміх не давала, і ворога під ноги топтала. Про славу думає лицар, а не про те, щоб ціла була голова на плечах. Не сьогодні, дак завтра поляже вона, як од вітру на степу трава; а слава ніколи не вмре, не поляже, лицарство козацьке всякому розкаже!


***
О, неситая жадоба старшиновання! Тепер-то я побачив тебе в вічі. Гнешся ти перед усякою поганню в дугу, аби тілько верховодити над іншими!..

***
Мабуть, вас няньки вже змалечку загодовують такою кашею, щоб і з сивим волосом не перестав чоловік липнути до баб!

***
Хоч греблі гати, хоч мости мости, вода прорветься: ні порадою, ні силою не переможеш нашого товариства. Лучче пливи, куди вода несе...

***
- Куля лукава: кладе правого й виноватого, а з шаблею - кому бог погодить.
- Ні, шабля - чоловіча сила, а куля - суд божий.

***
Отак-то завсегда доводиться нам там честь да слава! Збоку дивляться люде, дивуються, що блищить, сіяє, а в серце ніхто не загляне. Тут день і ніч мізкуєш розумом, не знаючи спочинку, а тут під боком гадюки сичать і на твою душу чигають.

***
Ні, вже, мабуть, шкода перемішувати тісто, вийнявши з печі! Яке посадили, так і спечеться.

***
Коли взявсь брехати по-собачи, то й пропадеш, як собака!

***
... брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся.

***
Два коти в одному мішку не помиряться...

***
Не можна, мабуть, інше, як тілько горем да бідою, довести людей до розуму.


Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитатна характеристика персонажів повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького

Уривки із твору Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", у яких описані образи повісті.

Короткий зміст повісті "Дві московки" Івана Нечуя-Левицького

Повість «Дві московки» переносить читача в старе покріпачене село Момоти, задавлене злиднями, безземеллям і солдатчиною.  До старої Варки Хомихи повертається син, якого давно забрали в москалі на військову службу. Наступного дня молодий хлопець йде на свято до церкви, де зустрічає двох подруг — Ганну і Марину. Обидві дівчини закохуються у Василя й проводять із ним вечір на вулиці. Хлопець вражений красою двох дівчат, але його душа вже належить білявій Ганні.  Після другої пречистої Василь засилає старостів до Ганни Тихонівни. Марина заздрить, бо теж кохає Василя.  Водночас про Марину у селі ходив поговір про її неблагочестивість. Тому дівчина вирішує одружитися з першим, хто їй це запропонує, на зло всім людям. Тому відразу погодилась вийти за вже не молодого москаля. Молодиця страждає від тяжкого життя з нелюбом. Тому загадує йому ходити на роботу за 10 верст, щоб якомога рідше його бачити. За два роки по весіллю молоде подружжя народило сина Івася, зажило звичайним селя...

Стислий переказ твору "Климко" Григора Тютюнника - Климко скорочено - Короткий зміст повісті "Климко" Григора Тютюнника

Климко - сирота. Він мешкає у бараці з дядьком Кирилом, машиністом паровоза. Однак з початком війни хлопчик залишається зовсім сам. Барак біля станції, у якому мешкав Климко, згорів від ворожих бомб, тому хлопчик вимушений облаштуватися в шахтній ваговій кімнаті. Разом з ним мешкає його друг Зульфат і вчителька Наталія Миколаївна з немовлям Олею.  Щоб вижити в голодні воєнні часи, Климко вирішує піти по сіль у місто Слов'янськ. Йому допомагає місцевий аптекар дід Бочонок, який дає гроші та сухарі в дорогу. На своєму шляху малолітній Климко пізнає чимало бід: холод, голод, облави поліцаїв і жорстокість людей, вимушених виживати в страшних умовах війни та окупації. Однак трапляються хлопчику і добрі люди: швець на базарі Слов'янська, тітка Марина, які допомагають йому, не жадаючи відплати. Повертаючись додому, несучи в руках молоко для Олі та сіль, Климко мріє, як зустріне Наталію Миколаївну, Зульфата. Однак у висілку в хлопця влучає патрон із автоматної черги,  і з клунку тонен...