Три повісті — «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу» пов'язані між собою. Вони мов продовжують одна одну, відтворюючи початок Другої світової війни, роки фашистської окупації, повоєнні часи.
Обкладинка: Тютюнник Григір. Климко. Повість. Малюнки Василя Євдокименка. Видавництво дитячої літератури "Веселка", 1976 рік, 92 с.
Повість «Климко» була опублікована у 1976 році. За цей твір та повість «Вогник далеко в степу» у лютому 1980 року Григору Тютюннику присуджено премію імені Лесі Українки.
В основі твору «Климко» — враження від походу дитини тяжкими дорогами війни. У «Климкові» описано часи окупації сходу України німецькими нацистами й італійськими фашистами. Тоді й відбувається небезпечний похід школяра по сіль, його голодування. Цей факт є автобіографічним: Григір Тютюнник теж два тижні зазнавав поневірянь, коли йшов додому на Полтавщину з Донбасу від дядька. Однак у творі немає точного відтворення подій із життя письменника. Герой повісті «Климко» йде в Слов'янськ, щоб урятувати від голоду вчительку і себе з другом.
В 1942 році через голод та дослухавшись поради знайомих, письменник у віці 11 років пішов до матері на Полтавщину пішки. Згодом в автобіографії Тютюнник написав: "Порадили мені чкурнути до матері на Полтавщину, щоб легше стало всьому сімейству, — голод як-не-як. Я так і зробив. Йшов пішки, маючи за плечима 11 років, три класи освіти і порожню торбинку, в котрій з початку подорожі було дев’ять сухарів, перепічка і банка меду — земляки дали на дорогу. Потім харчі вийшли. Почав старцювати. Перший раз просити було неймовірно важко, соромно, одбирало язик і в грудях терпло, тоді трохи привик. Ішов рівно два тижні. Через Слов’янськ, Краматорськ, Павлоград (чи Конград), Полтаву, Диканьку, Опішню".
Упорядник: NOT СКОТ.
Коментарі