«Афонський пройдисвіт»
Оповідання
(Короткий зміст)
І
Ця історія сталася навесні, після Великодня, в одному з київських монастирів.
Грек Христофор Хрисанфович Копронідос, що затесався до гурту священників, був справжнім пройдисвітом. Він дурив селян, продаючи їм ніби священні камінці, образи, хрестики і воду. Тепер аферисту забажалося «більшої риби» — його зацікавили київські благочестиві отці, що служили при монастирях чорноризцями, — Палладій, Ісакій, Єремія та Тарасій.
Розпитавши про ченців у їхніх келійників, Христофор вирішує «закинути мережі» на отця Палладія.
ІІ
Завітавши до Палладія з дарами в монастир, Копронідос умудрився побувати в монашій келії. Його запросив сам священнослужитель, адже дорогий гість пообіцяв зробити вартісну пожертву на храм. У той час до Палладія зайшли отці Ісакій і Єремія, тихі і смирні за своєю натурою. Згодом у двері вривається невгамовний Тарасій. За обідом ченці скаржаться Копронідосу, що сучасні прихожани стали дуже скупими. Копронідос, знаючи про реальні багатства священників, хоче отримати з них вигоду, тому запрошує до себе в гості. Щоб заманити монахів, грек зняв мірки з покрівців у церкві, щоб придбати нові і пожертвувати їх на храм.
ІІІ
Ченці були скупими і бажали теж отримати вигоду від «багатого купця», тому з радістю прийняли запрошення і пішли до нього на гостину. У своєму помешканні, де пахло східними церквами, Копронідос знайомить святих отців із своєю «дружиною» Мелетією. Наївшись і оп’янівши від щедрої гостини ченці не змогли навіть самостійно дістатися монастиря, тому їх проводжав господар. З цього часу Христофор Хрисанфович став таємним агентом, що постачав священникам усяке добро, заборонене чорноризцям релігією (алкоголь, різні наїдки тощо).
ІV
Цього разу Копронідос покликав до себе одного Палладія, щоб обдурити його. Купець запропонував ченцеві дати йому в позику гроші з процентом. Можливість отримати великий прибуток зі справи спокусив Палладія, і в той же день Христофор і Палладій підписали вексель і запили могорич. «Здоровий осятер заплутався в афонську мережу».
З тим самим купець пішов і до Єремії. Той відразу відмовив, боячись диявольської спокуси. Наступного дня чернець забув про свої вагання: Копронідос підкупив його двома суліями горілки та дорогою тканиною на нове вбрання.
Далі Христофор пішов до Ісакія. Отець з першого разу не погодився на «справу», навіть отримавши в дар три пляшки горілки. Тому, знаючи, що в минулому Ісакій працював шевцем, Копронідос приніс йому дорогі чоботи. Оцінивши такий вчинок, Ісакій позичив свою тисячу карбованців доброму дарителю.
Отець Тарасій був найважчою здобиччю серед жертв Копронідоса, тому він позвав ченця до себе додому, щоб познайомити зі своєю молодою «зовицею». Христофор знав, що колишній москаль полюбляє гарних панянок. Гликера (так звали дівчину) привабила Тарасія своєю ошатністю, красою. Залишивши зовицю на самоті з Тарасієм, Копронідос наступного дня отримав 500 карбованців від нього в позику.
V
З того часу, як Копродоніс обдурив усіх священників, він втратив цікавість до монастиря. Те, що купець перестав відвідувати і жертвувати на церкву, помітили ієромонахи. Вони чекали, коли настане момент повернення своїх грошей із великими відсотками.
Коли прийшов час платити борг, Палладій першим прийшов до Копронідоса. Грецький купець заявив, що нічого не позичав. До того ж він сказав, що ченці не мають права ні давати, ні отримувати векселі. І якщо про його справу дізнається митрополит, то не стати ченцев ні ігуменом, ні архімандтритом. Палладій зрозумів: Копронідос — пройдисвіт. Копронідос подарував «єрусалимську» пальмову гілку і випровів Палладія з дому.
Через 2 тижні до купця прийшов Єремія. У відповідь він почув, що то сатана підписав вексель. Копронідос запевняв Єремію, що ченцям заборонено думати про земне, а в суді скажуть, що священникам не можна брати й давати векселі. Купець запевняв, що гроші віддасть на пожертви в храм, де живуть більш чистолюбиві священнослужителі. Копронідос подарував ченцеві камінець і ладанку. Уранці Єремію віднесли до лазарету. Його келійник думав, що той «тронувся ума».
Отцю Ісакію, як і Єремії, Копронідос за гроші віддячив лише коробочкою з камінцем. Однак Ісакій радів, що має з цієї горе-пригоди хоча б чоботи.
Тарасія Копронідос боявся найбільше, адже той колись був москалем і знається з поважними людьми. Тому купець вирішив утікати до іншого монастиря. Тарасій дізнався, коли прийшов забирати борг, що ніякого купця тут немає. Хазяйка дому розказала, що у неї жив грек, але за пашпортом його прізвище Кіпра, а не Копронідос. Він не купець, а простий крамар. Христофор передав ченцеві воду «з Йордану» і камінці «з Єрусалима». Тарасій лиш гуркнув дверима і викинув дарунки Копронідоса на подвір’ї.
— Ну, маєш ти щастя, що втік! … Вбив би, як собаку, хоч би й сам на Сибір пішов!
Коментарі
Дописати коментар
Залиште свій коментар.