Григорій Квітка-Основ’яненко – відомий харків’янин, нащадок козацького роду, який жодного разу за своє життя не виїжджав з Харкова далі, ніж його околиці. Принаймні так говорять дослідники.
У молоді роки Григорій мріяв стати священником, а згодом поринув у світське життя — опікувався театром, працював суддею, любив спілкуватися з простими людьми, хоч сам був дворянського роду.
Свої перші оповідання він видавав під псевдонімом Грицько Основ’яненко. Цим іменем Квітка демонстрував усім, що він українець зі слободи Основа. Зараз це район міста Харкова.
За своє життя Квітка-Основ’яненко створив близько 80 прозових і драматичних творів українською, не здогадуючись, який внесок зробив цим для розвитку літературної мови.
Оскільки харківський автор першим в нашій історії створив оповідання та повісті звичайною народною мовою, його називають «батьком української прози». Він прагнув довести скептикам, що українська — це окрема мова, якою можна створювати оригінальні твори.
Ми знаємо його хитрого Шельменка із замашками Фігаро, дурнуватого Стецька із Гончарівки, сентиментальну Марусю і конотопських відьом. Усі ці образи автор творив, надихаючись харків’янами.
«Конотопська відьма» (1833),
«Маруся» (1834),
«Шельменко-денщик» (1835), «Козир-дівка» (1838),
«Сватання на Гончарівці» (1840).
Коментарі