Перейти до основного вмісту

Яків Щоголів | NOT SKOT

Яків Щоголів (1824 — 1898) — один із представників харківської школи романтизму. Автор писав про історичне минуле України часів козаччини, життя й традиції простих українців, красу слобожанської природи.

Коли Щоголів вступав у Харківський імператорський університет на юридичний факультет, професори Iзмаїл Срезневський та Амвросій Метлинський звернули увагу на молодого поета й умовили його перейти на філологічний факультет.

Після навчання в університеті Яків Щоголів працював канцеляристом у міських службах, отримав чин колезького секретаря. Якийсь час Щоголів обіймав посаду секретаря Харківської міської думи. Перебуваючи на цій посаді, він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Катериною. Після весілля подружжя мешкало за адресою вул. Коцарська, 35 (за сучасною нумерацією). Цей будинок відвідували багато відомих на той час гостей. Саме тут Щоголів написав більшість своїх творів.

Хоч творчий здобуток поета не такий великий — дві збірки — «Ворскло» і «Слобожанщина», його поезії поширювались між людьми і співались як народні пісні. Цікава історія трапилась з його віршем «У полі». Якова Щоголева запросили у гості, й господиня заспівала йому нову пісню композитора Алоїза Єдлічки «Гей, у мене був коняка…» на слова невідомого автора. Творцем того тексту виявився сам Щоголів. З XIX століття цю пісню називають гімном Слобожанщини, музиканти й досі її виконують.

Яків Щоголів помер 27 травня 1898 року в самотності. Відспівували поета в парафіяльній Дмитрівській церкві міста, що на Полтавському Шляху. Похований у родинному склепі на Іоанно-Усікновенському цвинтарі. Поховання не збереглось, нині на місці кладовища — Молодіжний парк.

Радимо прочитати: «Ангел смерті», «Вечірній дзвін», «Ворожіння», «Жадання», «Зимовий ранок», «Лебідь», «Незабутня», «Ніч під Івана Купала», «Осінь», «Тестамент (заповіт)», «Травень», «Чайчині діти», «Ялта».

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитатна характеристика персонажів повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького

Уривки із твору Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", у яких описані образи повісті.

Аналіз твору "Захар Беркут" Івана Франка

Ідейно-тематичний аналіз твору «Захар Беркут » Автор: Іван Франко. Назва твору:  «Захар Беркут» (1882, Львів). Підзаголовок:   «Образ громадського життя Карпатської Русі в XIII столітті». Історія написання: написано з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року на конкурс, оголошений львівською газетою «Зоря», та в 1883 році вперше видано у ній. Літературний рід: епос. Жанр: історична повість. Стиль: реалізм + романтизм. Епіграф:   «Дела давно минувших дней, преданья старины глубокой...» (О. Пушкін) - із твору «Руслан і Людмила». Твір мав у виданнях різних років дві передмови. ➤ Передмова 1882 р. до повісті «Захар Беркут ».   Іван Франко дає зрозуміти, що художній твір - це не точний переказ історичних подій. Автор пише, що "історик оперує аргументами і логічними висновками" , а "повістяр мусить оперувати живими людьми, особами" . Історична праця, на думку письменника, "має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в...

Невідомі слова із повісті "Кайдашева сім'я"

Струг Праник Бодня Копистка Кадівб Ослін Дяк Паламар Стельмах Поруха Призьба Одвірок Причіпок Віхоть Сап'янці Дзиґлик Кибалка Парча Цабе Моругий Смушевий Шельвія Скромадить Жлукто Халяндра Крижа Фалда Шаплик Ринка Вій Настурція Шута Ярина Попадя Лемішка Копистка Межисітка Поліття Припіл Косовиця Грабовиця Ячмінь-рихоль Перевесло Подушне Катанка Хуха Присок Заставка Лотік Становий Причілок Бендерська чума Бантина Налигач Кулик Лата Кроква Десяцький Сіпака Сокотіти Огудиння Повивач Запаска Віскривий Дереза