Перейти до основного вмісту

Борис Косарев | NOT SKOT



Харків славиться своїми талантами. Сьогодні, 4 серпня, відзначаємо день народження відомого модерніста – Бориса Косарева, худож­­ника театру, графіка, живописця, фотографа й педагога. Косарев розпочинав свою кар'єру в буремні часи війн, революцій, що вплинуло на його світовідчуття. У його творчості чимало звернень до народних мотивів.



🖌 У 1911 році вступив в Художньо-ремісничу навчальну майстерню декоративного живопису Харківського товариства грамотності. Його товаришами по школі були Г. Цапок, В. Єрмілов.

🖌 У 1915 році Косарев без іспитів був зарахований до Харківського художнього училища.

🖌 У 1916 році заснував авангардне об’єднання «Спілка семи», які творили в стилі кубофутуризму.

🖌 Косарев є одним із «батьків» української школи театрально-декораційного мистецтва, його найвидатніші роботи виконані в дусі авангарду. Працював художником у театрах Харкова, Одеси, Львова. Оформив вистави «Мар­­ко в пеклі» І. Кочерги, «За дво­­ма зайцями» М. Старицького (обидві – 1928), «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого (1934), «Скупий» Ж.-Б. Мольєра (1937), «Івасик-Телесик» Є. Фоміної та А. Шияна (1938), «Бременські музиканти» за казкою братів Ґрімм (1941), «Снігова ко­­ролева» Є. Шварца (1945), «Ярослав Мудрий» І. Кочерги (1946) та ін.

🖌 За останню здобув Сталінську премію. Проте через цю нагороду Косарев боявся виставляти свої "неформальні" твори, що суперечили партійному баченню мистецтва. Бути футуристом за радянських часів означало фактично підписати собі смертний вирок. Багатьом роботам взагалі було присвоєне чуже авторство. За життя він не виставлявся. Тільки після смерті майстра, у 1994 році, донька Надія змогла показати його твори в Харківському музеї, потім у Києві.

🖌 У 1928–29 рр. брав участь у зйомках легендарного українського фільму «Земля» О. До­­вженка. На знімальному майданчику працював асистентом кінооператора Д. Демуцького. Тоді ж і створив фотосерії «Робочі моменти зйомки “Землі”» та «Сорочинський ярмарок».

🖌 З 1950 року і до самої смерті в 1994 році Косарев викладав у Харківському художньому інституті.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Цитатна характеристика персонажів повісті "Кайдашева сім'я" Івана Нечуя-Левицького

Уривки із твору Івана Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я", у яких описані образи повісті.

Короткий зміст повісті "Дві московки" Івана Нечуя-Левицького

Повість «Дві московки» переносить читача в старе покріпачене село Момоти, задавлене злиднями, безземеллям і солдатчиною.  До старої Варки Хомихи повертається син, якого давно забрали в москалі на військову службу. Наступного дня молодий хлопець йде на свято до церкви, де зустрічає двох подруг — Ганну і Марину. Обидві дівчини закохуються у Василя й проводять із ним вечір на вулиці. Хлопець вражений красою двох дівчат, але його душа вже належить білявій Ганні.  Після другої пречистої Василь засилає старостів до Ганни Тихонівни. Марина заздрить, бо теж кохає Василя.  Водночас про Марину у селі ходив поговір про її неблагочестивість. Тому дівчина вирішує одружитися з першим, хто їй це запропонує, на зло всім людям. Тому відразу погодилась вийти за вже не молодого москаля. Молодиця страждає від тяжкого життя з нелюбом. Тому загадує йому ходити на роботу за 10 верст, щоб якомога рідше його бачити. За два роки по весіллю молоде подружжя народило сина Івася, зажило звичайним селя...

Стислий переказ твору "Климко" Григора Тютюнника - Климко скорочено - Короткий зміст повісті "Климко" Григора Тютюнника

Климко - сирота. Він мешкає у бараці з дядьком Кирилом, машиністом паровоза. Однак з початком війни хлопчик залишається зовсім сам. Барак біля станції, у якому мешкав Климко, згорів від ворожих бомб, тому хлопчик вимушений облаштуватися в шахтній ваговій кімнаті. Разом з ним мешкає його друг Зульфат і вчителька Наталія Миколаївна з немовлям Олею.  Щоб вижити в голодні воєнні часи, Климко вирішує піти по сіль у місто Слов'янськ. Йому допомагає місцевий аптекар дід Бочонок, який дає гроші та сухарі в дорогу. На своєму шляху малолітній Климко пізнає чимало бід: холод, голод, облави поліцаїв і жорстокість людей, вимушених виживати в страшних умовах війни та окупації. Однак трапляються хлопчику і добрі люди: швець на базарі Слов'янська, тітка Марина, які допомагають йому, не жадаючи відплати. Повертаючись додому, несучи в руках молоко для Олі та сіль, Климко мріє, як зустріне Наталію Миколаївну, Зульфата. Однак у висілку в хлопця влучає патрон із автоматної черги,  і з клунку тонен...