Два незнайомці на кухні,
Згоріла кава і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні.
Просто скажи,
Чому підходимо завжди до межі?
Навіщо всі слова ховати в брехні?
І якщо думаєш, що сенс не знайти,
Чому ж не піти?
І куди бігти, як розбиті ліхтарі?
Є, що втрачати, коли всесвіт мій — це ти.
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи,
Те, що тримаєм ми глибоко в собі.
Два незнайомці на кухні,
Згоріла кава і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні,
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні.
Час, як пісок. В кімнаті дим,
Як уві сні, ми знову удвох, але тут одні.
За нашим вікном, як не крути, ми не разом
І як нам далі бути? Поясни.
І куди бігти, як розбиті ліхтарі?
Є, що втрачати, коли всесвіт мій — це ти.
Скажи мені, що хочеш, тільки не мовчи,
Те, що тримаєм ми глибоко в собі.
Два незнайомці на кухні.
Згоріла кава, і зіпсована сукня.
Всі почуття, можливо, зовсім відсутні.
І сльози твої нікого не засмутять.
Де наше майбутнє? І як це забути?
І ми обидва знаємо, що з нами буде.
Ми по кутах, але так сильно прикуті.
Тепер, лише ми, незнайомці на кухні.
Коментарі