Усе починається дуже несподівано. Орися дзвонить Яринці і пропонує їй поїхати разом до бабусі у Чернівецьку область за дуже важливою справою. Орися – це тітка Яринки. Наступного дня вони вже від’їжджають з Києва. Виявляється, що справа – це киця, яку Орися знайшла біля свого гуртожитку. Приїхавши у село вони розмістилися й Яринка подалася до своєї подруги з квітковим іменем Півонія. Наступного дня дві родички повернулися назад у Київ.
Коли почалося літо Яринка вмовила батьків і відправилася на канікули до бабусі. Там вона познайомилася з хлопцем на ім’я Ігрек(Ігор). Вони стають досить гарними друзями. Помітивши це Півоня(Півонія) починає дражнити Яринку казавши, що дівчина закохалася у цього баламута та й Ігрек не байдужий до дівчини. Щодня ця трійця та ще декілька дітей купаються у річці та слухають анекдоти протирадянського характеру від Ігрека. У цій компанії є щирі ленінки – Ніночка і її компанія. Побачивши, що головна героїня добре ладнає з Ігорем, Ніночка пробує вмовити Яринку стати такою ж завзятою комсомолкою,як і вона сама та перевиховати хлопця, бо його жарти добром йому не вернуться. Проте дівчина відмовляється.
Скоро батьки Яринки забирають її від бабусі і вони їдуть до Риги за обновками. Там ця сімейка потрапляє на мітинг , який влаштували латиші. Ці вільні духом люди ошелешують своєю поведінкою туристів, оскільки в Україні не прийнято відверто висловлювати свою націоналістичну думку. Повернувшись до бабусі, Яринка дізнається, що за час її відсутності у селі трапилася подія , яка шокувала всіх. На перехресті, де загинули четверо бандерівців, хтось вшанував їхню пам’ять, поставивши свічки. Діти підозрюють, що ці події пов’язані. Незабаром приїжджає Орися. Тим часом селянам дошкуляє Папа Запотіцький, тутешній голова. Четвірка з Яринки, Півоні, Ігрека та Миколи(друга Ігрека) вивчили провчити цього надоїдливого мешканця села. Вони ледь не попалися. Почувши про те, що хтось познущався над сільським головою, Ніночка почала підозрювати компанію згадану раніше. Але без доказів її обвинувачення ніхто не прийняв до уваги. Згодом Ігор ошелешив дівчат жахливою новиною – у Чернівцях з’явилася хвороба під назвою алопеція(це коли діти починають лисіти). У той же день у селі святкували відкриття пам’ятника воїнам-визволителям. На виступі Сафрониха, сусідка бабусі Яринки, піднялася на сцену і попри усі змоги відібрати у неї мікрофон почала вимагати , щоб відкрили сільську церкву та влада , яка там зібралася навіть не слухала її. Після свята приїхали батьки головної героїні і забрали її до Києва.
Повернулася Яринка у село тільки наступного літа разом з усією родиною: мамою, татом, Орисею. У газетах почали писати про так званий Рух – організація патріотів. Яринка була всім серцем за цей Рух. Цього літа Ігрек вже не гуляв і не відпочивав разом з усією компанією. Він працював трактористом. Та дівчинка знайшла собі нового друга. Вони багато часу проводили разом. У сусідньому селі кожного року відбувається парад , на якому дівчата красуються перед хлопцями. Туди пішла і Орися. Вона танцювала з тутешнім парубком Василем, який під час танцю у своїй руці ніс жовто-блакитний стяг. Усі були вражені сміливістю цієї парочки. Наступного дня до Орисі прийшов директор тутешньої школи, який обіцяв взяти її на роботу та повернув заяву. Того ж дня Яринка та її тітонька поїхали до Чернівців у справі, про яку дівчинка нічого не знала. Їдучи у автобусі, Орися причепила собі на кофтину жовто-блакитний значок, що вразило дівчинку. Тітка сказала, що хвилюватися не варто і вона так вже робила. У місті вони накупили значків, які мали переробити на такі, як у Орисі. Повернувшись у село Яринка зустрілася зі своїми друзями і вони задумали помститися директору школи, проте увесь план придумали хлопці, Ігрек і Микола, тому дівчата нічого не знали. Наступного дня уся школа реготала з підштаників, які висіли замість червоного радянського прапору.
Літо йшло своїм ходом. Орися шукала роботу, а в особистому житті Яринки відбулися зміни. Андрій признався їй у коханні. Тепер вони проводили ще більше часу разом, що дратувало Півоню. Через це вони посварилися. Проте за тиждень вона прибігла до Яринки з поганою новиною. Ніночка вирішила помститися нашій четвірці , написавши листа до газети, де йшлося про усі витівки Ігрека. Дівчата негайно помчалися в поле до хлопця, щоб підтримати його. Проте Ігрека не дуже турбував вчинок Ніни, тому трохи поговоривши з ним подружки вернулися назад у село. Незабаром селяни все-таки досягли того, що сільську церкву відкрили. У ній було дуже багато роботи, але це їх не турбувало. Через те, що Яринка деколи зустрічалася з Ігреком, Андрій почав ревнувати дівчинку і вони посварилися. Згодом головна героїня поїхала на море до Одеси, а повернувшись дізналася, що Андрій зустрічається з подружкою Ніночки – Дашою, а найулюбленіша кицька пропала. Також Півоня добила її тим, що почала зустрічатися з Миколою, а Орися повідомила, що вступила до Руху.
Згодом мала відбутися рухівська конференція у Чернівцях, на яку четвірка хотіла потрапити будь за що. Тим паче , що там буде присутня Орися. Ось цей день настав. Ігрек, Микола, Яринка й Півонія, зібравшись ранком та придумавши легенду про пікнік на Лисій горі, поїхали до Чернівців. Конференція відбулася у будинку політосвіти. Вийшовши звідти рухівці співали січові пісні про Україну. Після відбувся мітинг на Співочому полі, де зібралася уся сім’я Найчуків: Яринка, Орися, батьки Яринки, бабуся з дідусем – та їхні друзі і знайомі. Пройшов час і Рух поширився на усю Україну. Вітер змін гудів над головами українців.
Коментарі