Ukrainika

1. Сергій Притула Досьє : Дата народження : 22 червня 1981 року. Зріст : 187 см.  Колір волосся : брюнет. Колір очей : сірий. Рідне місто/село : Збараж, Тернопільська область. Здається, посмішка ніколи не сходить з уст Сергія Притули. Завжди веселий та привітний — таким він запам'ятався мільйонам українців. Спочатку з його гумором познайомилася батьківщина — Сергій почав свою медійну кар'єру на тернопільському радіо. Та невгамовному Притулі було замало. Тож підзбирав грошенят — і чкурнув до Лондону, де провчився трохи більше як два роки. Та знов не сиділося Сергію покинув навчання та почав працювати на усіх можливих роботах. За кілька років Притулу вперше прийняв у лави один із загальнонаціональних каналів. «Перші роки студентського життя заклали фундамент того, ким нині є ваш покірний слуга. Опинитись у великому місті, де тебе ніхто не знає, — що може бути ліпше?» Та справжній талант гумориста розкрився на посаді резидента «Comedy Club UA». Там Притула ...

Будь-який рух має якусь ідею, навіть, якщо він цілковито спонтанний, то ідеєю сього руху, власне, і буде спонтанність. Проте це стосується не виключно людей, а й того транспорту, яким подорожуємо. Є вони і в потягів далекого прямування, і в електричок, і в літаків, і у маршруток, і в таксі, і в приміського транспорту.   З початком весни, коли соком повниться все живе, коли все починає нуртувати всередині, виникає необхідність руху. Ся потреба відчувається куди сильніше, ніж в дощові осінні дні чи холодні зимові, коли рух хочеться обмежити виключно в площині координат ліжко-кухня.   Виникає бажання прямувати в нові краї, пізнавати незвіданий простір. Але весна не пора відпусток, тому часу на мандри зазвичай мало, через те доводиться задовольняти свою потребу в подорожі десь у ближніх локаціях. Туди найлегше добиратися міжміськими автобусами, завдяки більшому вибору можливих маршрутів, ніж електричками.   Ідея автобусу — це підбирання по дорозі одних і висаджування інш...

Книгарня «Є». Філолог, професорка Олена Матушек із ХНУ імені В. Н. Каразіна розповіла про І. Нечуя-Левицького з того погляду, з якого на нього ще не дивились, — як на майстра риторики. Творчість українського письменника І.Нечуя-Левицького досліджено та узагальнено на рівні мови, стилю, жанру не одним науковцем. Над цим працювали, серед інших,  історик літератури С. Єфремов, мовознавець В. Сімович, літературознавиця Н. Крутікова. Але професорка ХНУ ім. В. Н. Каразіна, докторка філологічних наук Олена Матушек вирішила поглянути на літератора Нечуя-Левицького з іншого погляду — вона, як «давник» (дослідниця давньої української літератури — 17–18 ст.), спробувала проаналізувати в його творчості компоненти риторики. Саме з цим поглядом на письменника дослідниця виступила з лекцією в книгарні «Є». Крім цього, вона презентувала нове видання «Кайдашевої сім'ї» від видавництва «Основа». Основні тези лекції: У 20 ст. переважав ретроспективний аналіз вивчення української літератури; О. Матуше...

Після концерту на філфаці ХНУ ім. В. Н. Каразіна гітарист Володимир Доценко не дуже квапився, тож ми встигли з ним поговорити. Інтерв’ю знайдете нижче, а перед тим — маленька передісторія концерту. ЇЇ розповіла доцент кафедри журналістики Т. В. Казакова, яка була знайома з музикантом до концерту: «Моя студентка Валерія робила про Володимира Доценка магістерську роботу. То був фільм «Володимир Доценко — учитель», він викладений на Youtube. Валерія була на студентській конференції, на якій робила доповідь і демонструвала цей фільм. Володимир Ігорович теж був там. А потім, улітку, у Валерії був захист дипломної роботи, і Володимир Ігорович знову прийшов, щоб підтримати її. Оцінка за роботу була, звісно, «відмінно». Фільм хороший, він демонструвався й у музичному училищі, і в консерваторії, і в нашому університеті. А цього року його подивилися режисери з Інституту культури — їм був цікавий передусім монтаж, але, звичайно, і зміст. Вони сказали, що фільм справді хороший, що він дуже надихає...

Літо промайнуло швидко... Дні змінювалися ночами. Іноді було добре, а іноді — трохи сумно.  Впродовж цього періоду я почав читати п’ять книг. Чи нормально це? Не знаю. Проте завершити вдалося поки одну.  Це — був роман "Убити пересмішника" Гарпер Лі, американської письменниці. Вона — моє цьогорічне літературне відкриття. Може, пізнє, а, може, ні. Авторка отримала Пулітцерівську премію за свою роботу. Гадаю, що недарма. Бо книга цікава. А це перша ознака твору, який будуть читати і пам’ятати. Це драма "білої" та "чорної" людини. Це драма дитини. Це драма юриста. Це драма всього людства. Було смішно, весело, страшно, боляче, дивно. Спектр емоцій та слів, думок і переживань викликає історія, яку розповідає маленька дівчинка Луїза Всевидько Фінч. А ще я вирішив, що ніколи не стану расистом (хоча й не був таким і до цього прочитання). Тому просто залишу тут цитати з роману. (Вони тоді сподобалися мені, вразили, не лишили байдужим. Байд...

Архиєпископ Харківський і Полтавський Ігор — український церковний та громадський діяч, архієпископ Харківсько-Полтавської єпархії УАПЦ, науковець, письменник, доктор філологічних наук, професор кафедри історії української літератури Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, також викладає у Національному університеті «Києво-Могилянська академія». ХХІ століття, та й загалом — сучасний світ, пропонує надзвичайне розмаїття вибору. На Вашу думку, як не помилитись, обираючи майбутню професію? Чим потрібно керуватись у першу чергу? Ну, насамперед, не треба панічно боятися помилки. На початку життєвого шляху її ще відносно легко можна виправити. Неодмінно слід відверто відповідати на питання: «А чи це мені буде цікаво?» Професія повинна бути цікавою, атракційною! Це неможливо без сполучення двох чинників: Вашої особистої щирої зацікавлености нею і суспільного запиту, що відкривається в майбутнє. Чому саме філологія стала стежкою, якою Ви вирішили йти? ...