Ukrainika

Оповідання «Ніч перед боєм» побачило світ в серпні 1942 року в газеті  «Червона зірка»  і було опубліковано вісімнадцять разів дванадцятьома мовами. Твір про необхідність ненавидіти ворога під час війни, про мужність та відвагу, про страх смерті... Актуальний і в наш час, як актуальний завжди і сам Довженко.  *** У землянці було накурено. Бійці сиділи у присмерку в найрізноманітніших позах, притулившись один до одного чи обнявши один одного. Всі вони були різні і всі рідні. Усіх їх об'єднувало одне почуття єдиної сім'ї, те незабутнє і неповторне, що перед лицем щоденних небезпек гуртує на війні чисті серця юнаків, що лишається потім людині найдорожчим спогадом на все її життя. *** Пройдуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідання, але одне зостанеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх...

← Назад Мов поганих не існує в світі, Є лише погані язики.  А. Бортняк Раби – це нація, котра не має Слова. Тому й не зможе захистить себе.  Оксана Пахльовська Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. Іван Огієнко Руйнування мови – основи національної культури – це вже не просто вина, а злочин держави перед народом. А. Мокренко Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. Ліна Костенко Мова – душа кожної національності, її святощі, її найцінніший скарб.  Іван Огієнко Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови...  Костянтин Ушинський Мова – це не тільк...

…Діаманти губляться, авта розбиваються, а земля — залишиться. …і що за люди ті українці — по ямах та кутках туляться, їсти нема чого, а вже друга баба на селі вагітна, чорти б їх побрали. Не бажають вимирати, плодяться безсоромно, наче і не висить над ними фашист, як кара Божа. День всюди однаковий. Чоловік завжди… завжди повинен зверху бути. У щасті й свиня — королева. Ох те кохання… Хоч скільки від нього не бігай, а воно тебе до сільради за комір притягне! А що любов… Ну, рік-два, а потім люди звикають одне до одного, горе та біда їх докупи зліплять — не розчепити, отак і сунуть по життю до останку. Виробничі шльондри залишаються на місці виробництва у спадок новому керівництву. Хіба можна було довірити кохання дню? Людські погляди розірвали б його на шматки лише за один такий день. Любов — не для чужих очей. Любов — то таємниця. Незбагненна примха безрозсудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпустит...

Біографія Володимира Винниченка на сайті Wikipedia Статті українською мовою про Володимира Винничека Секс, Директорія, рок-н-рол. Неординарне ставлення Винниченка до кохання  - Кореспонедент Ришард Купідура. Мова, стать, влада — літературні проекції проблем  - UA Moderna Марксист, який хотів залишитися українцем  - Газета "День" «Німці витягнули Винниченка з Мужена і запропонували стати главою уряду окупованої України...»  - Історична Правда «Винниченко заслуговує на більше квадратів» – відвідувач виставки  - Радіо Свобода Винниченко: як "буржуазного націоналіста" сватали на радянського прем'єра  - BBC Володимир Винниченко: кирпатий Мефістофель та інші лики  - Український інтерес Невiдома «мова» Винниченка  - Газета "День" Винниченко, Довженко: непримиренні брати-комуністи  - Закарпаття онлайн Майстер конкордизму - Газета "День" Французький «Закуток» українського дивака - Україна молода Микола Ів. Сорока. У Мужені ...

← Назад Фотографії Миколи Куліша Фотографія М. Г. Куліша. 24 вересня 1929 р. М. Г. Куліш читає свою пєсу Народний Малахій акторам театру Березіль. Одеса, 1927 р. 2 М. Г. Куліш читає свою пєсу Народний Малахій акторам театру Березіль. Одеса, 1927 р. Фотографія М. Г. Куліша. 3 лютого 1925 р.

← Назад Фотографії Івана Франка Іван Якович Франко. 1890 р. Український письменник І. Я. Франко (зліва) та композитори О. М. Колесса і С. Ф. Людкевич. м. Львів, 1913 р. Український письменник Іван Франко в колі українських легіонерів. 1916 р. Українські письменники (зліва направо) М. М. Коцюбинський, І. Я. Франко та український фолькльорист і етнограф В. М. Гнатюк. Початок XX ст. Українські письменники І. Я. Франко (праворуч) і Б. Д. Грінченко. Київ, до 1910 р. (1903) 1903 Українські письменники І. Я. Франко та О. Ю. Кобилянська. м. Львів, 1898 р. Франко І. Я. (7-й зліва в 2-му ряду) серед слухачів українських учбових курсів, організованих ним і М. С. Грушевським. м. Львів, літо 1904 р. Хворий письменник Іван Франко диктує свої твори синові Андрію. 1912 р. Іван Франко (4-й зправа у 1-му ряду) серед західноукраїнських літераторів. До 1916 р. Іван Франко (1856–1916 рр.) в останні роки життя. Іван Франко (1856–1916) – відомий ...